Gantz:O – неймовірно красива екранізація фантастичної горор-манґи

Кров, кишки, монстри й прибульці, безкінечна кількість інтриги й скандальності, яскраві персонажі, вампіри й телекінез, міфологія й бойові мистецтва, кохання й секс, наукова фантастика й гора референсів до творів поп-культури — усе це об’єднує в собі творіння Оку Хірої "Gantz", що виходило з 2000 до 2013 року й нараховує величні 37 томів манґи. До них несміливо туляться 26 серій провального аніме, двійко невдалих повнометражних фільмів і безліч фан-сервісу у вигляді коротеньких спін-офів “ні про що”.

І ось у 2016 під керівництвом Ясуші Кавамура з’являється на світ новий повнометражний мультфільм “Gantz:O”, виконаний з допомогою чистого CGI. Вмістити 37 томів (коло 400 випусків манги) у півтори години неможливо, тому творці пішли іншим шляхом. Сюжет стрічки, хоч і базований на одному з епізодів манґи, є закінченим і самобутнім.

Одного прекрасного дня 17-річному хлопцю Масару Като не пощастило... Він загинув. Та після смерті він не потрапив до пекла чи до раю, а прокинувся у звичайній квартирі в центрі Токіо. Навколо нього — такі ж люди, що недавно померли, а посеред кімнати стоїть таємнича чорна куля Ґантз. Відтепер їхні нові життя належать Ґантзу, а їхня ціль — приймати участь у смертельно небезпечній грі, убивати тварюк, що уже давно живуть серед людей і набирати очки. Головне — вижити.

Забігаючи наперед, хочу сказати, що мультфільм не є черговим фан-сервісом, а буде зрозумілий і для глядача, не знайомого з брутальним всесвітом Оку Хірої. Для Gantz:O узятий короткий, проте яскравий епізод з другого життя гантзерів, а саме - місія в Осаці. Глядача акуратно вводять в правила всесвіту Gantz, крок за кроком розкриваючи інтригу й усі тонкощі, на що в манзі затратили коло 200 випусків та декілька років. У ролі нічого не розуміючого “Гаррі Поттера” у нас Масару Като, який у коміксі більшість часу був другорядним персонажем. Головного героя манґи Кея Куроно ми теж зможемо побачити на екрані кілька разів.

Персонажів поменшало, вибрані були найяскравіші й найпотрібніші для історії. В цілому сюжет стрічки майже дослівно відтворює арку “Осака”, з дещо зсунутими акцентами у бік драми й моралі. Гіперсексуальні няшки в латексі з оригіналу нікуди не ділися, проте мультфільм більш розважливо підходить до зображення кривавого ультранасилля й еротики. І, звичайно, найбільшої цензури зазнали компаньйони головних героїв — команда “відморожених” ґантзерів з Осаки, відбитість яких у манзі часом доходила до абсурду.

Міфологічна база стрічки, як і усієї манґи, багата. Ціль обох команд у місії — міфічна істота Нураріхьон — низенький потворний старий, ватажок ходи ста духів, що веде за собою армію інших легендарних створінь. Серед них і відома японським любителям горору “жінка з чорними зубами” Охагуро-Беттарі, і летючий демон Тенґу, і велетка, зібрана з оголених тіл тисячі красунь. Монстри надзвичайно деталізовані й різноманітні, їхнє зіткнення з головними героями вражає уяву й захоплює.

Окремо варто відмітити візуал. Бойові сцени виглядають неймовірно смачно й круто, кожна сутичка промальована до найдрібніших деталей, а анімація рухів та міміки героїв заслуговує найвищих похвал. Навіть якщо вас мало цікавить сюжет, ви просто можете відкинутись на спинку дивану й насолоджуватись карколомним екшеном, який не втрачає темпу до кінця стрічки. Звичайно, як типово для повнометражної форми, у сюжет органічно вплетена мораль.

В цілому стрічка представляє собою грамотно перероблений для фільму епізод з загального сюжету. Півтори години все ж не в змозі повністю розкрити історію, придуману колись шаленим мозком Оку Хірої, тому для повноти картини раджу взятися за манґу. Колись Ґантз підкорив фанатів всього світу непередбачуваністю сюжету й різноманітністю художніх прийомів. Стрічка “Gantz:O” покликана звернути увагу глядачів на цей чудовий кривавий жорстокий всесвіт, і навіть якщо ви не фанатієте від японської культури, прочитати мангу однозначно варто.