Випадок з шахтарською четвіркою

… Айзек захворів першим. Кремезний афроамериканець, чиї мʼязи були помітні навіть в шахтарському скафандрі просто не вийшов на сніданок, але ніхто не виказав занепокоєння. Вранішня зміна була не його, тож Хьюї, наш справник, вирішив, що той відсипається після вчорашньої розчистки завалу на північній жилі.

Нас сюди прилетіло четверо, на заміну двом поламаним шахтарським дроїдам, які мали видобувати рутеній з астероїду під стандартною астероїдною назвою 84076 Norax. Однак проект з “пріоритетного” швидко перетворився на “такий, що потребує втручання” через обвали і витрати на постійний ремонт. От Хьюї і надибав для нас цей контракт, в кінці кінців, шахтарські дроїди коштують мільйони, а страховка астероїдного шахтаря - всього 20 000 кредибаксів.

Айзек, я і Мірча відповідали за фізичну сторону роботи, а Розумник забезпечував нас звʼязком та іншими технічними приблудами, типу плазмо-молотків, гравігенераторів та Мондельсових рукавиць, що ми звали “юшкопусками”.

Так от, коли Айзек не вийшов на сніданок, ми нічого такого і не подумали. Взяли з Мірчєю “норму” на сьогодні і, розсувавши по карманах шахтарські раціони рушили, перекидаючись звичайними жартами.

Мірча прийшла до мене в забой через три з невеликим години. Товстогуба полька, здавалося, була збентежена. 

- Тут Розумник вимагає щоб ми терміново повертались в табір.

- З чого б? Сама знаєш, “норма” яку ми не пробʼємо зараз, ляже на вас з Айзеком, подвійна зміна сьогодні твоя.

- Не можу розібратись, але той технічний довбень погрожує вимкнути все обладнання якщо ми не прийдемо в табір прямо зараз.

Ми були шахтарською четвіркою вже майже 7 місяців, і за цей час непогано збились. Якщо вже постійно апатичний Розумник, що не цікавився крім своїх залізяк ані дівчатами, ані хлопцями, ані екзотичними розвагами на орбіталці так завівся - мало б статися щось надзвичайне.

- Розумнику, тобі прислали нового глибинного сканера?!

Хлопець стояв до нас спиною, спершись ліктями на огорожу навколо стартової платформи і мовчав.

- Якого біса ти викликав нас сюди і нічого не хочеш пояснювати?

Я смикнула його за плече і він завалився на бік. Обличчя за склом шолома було геть білим, з зеленуватими прожилками на вилицях. Здавалося, він не дихав.

- Мірчо, він не в порядку, може якась техно-гарячка, мать її

Ми затягли його в коридор будівлі, яка була нам одночасно за кухню, їдальню, спальні і командний пункт. Телеметрія на рукаві Розумника пульсу вже не показувала.

Так-сяк стягнувши шоломи, та скафандр з верхньої половини тіла, ми почали вколювати стимулятори з аптечки один за одним. Без результату.

Важко дихаючи, вкриті потом ми всілись на бетонну підлогу.

- Де той їбаний Айзек?! - з задишкою спитала Мірча.

- Не знаю, але нам знадобиться його допомога.

Айзека ми знайшли за 20 хвилин в ліжку. Він був вже геть холодний, і такий же блідий з зеленуватими прожилками, на вилицях, шиї та своїх жилистих, венозних руках. Мірча схлипнула.

- Хьюї, прийом! Справнику, ти нас чуєш? Довбаний сивий збоченцю, ти чуєш нас чи ні?!

Полька волала в комутатор вже 20 хвилин.

- Заспокойся. Протуберанець на Сонці видно звідси. Сама знаєш, звʼязку може не бути від пари годин до пари днів.

- З нами двоє мертвих чоловіків, які померли не ясно від чого, ми навіть не можемо винести Айзека назовні, я не буду ночувати з мерцем в одній кімнаті, не буду - знов зарюмсала та.

- Не доведеться. Зараз підем за “юшкопусками” і вдвох зможемо винести його назовні.

За дві години на табір впала квола, ледь сіра астероїдна ніч.

Хоч ми і поклали обох хлопців біля входу в табір - Мірча все ж відмовилась ночувати в спальні і я залишила її на кухні.

- Прийом. Розумнику, прийом вашу маму! Чому не відповідаєте?! - голос справника вирвав мене зі сну.

- Мірчо, Мірчо, Хьюї пробився, прокинься!

Вискочивши в їдальню я мало не перечепилася через її ноги, дівчина лежала на підлозі, з широко розкритими очима і губами зеленуватого кольору.

- Прийом, прийом Хьюї.

- Трясця, Леті, що в біса коїться, чому ніхто з вас не прийшов на ранковий звіт?

- Хьюї, всі мертві. Айзек, Розумник, Мірча, всі померли від якоїсь невідомої мені херні.

- Що? Як, я зараз же викликаю до вас команду евакуації. Будуть у вас за чотири години.

Леті, Летиціє, чорт би тебе побрав?!

- Не треба сюди летіти, - холодно відрізала я, розглядаючи праву руку, де на основі нігтів проступала легка зеленкуватість.