Дама з собачкою

Двері під'їзду заскрипіли. З отвору вирвався масивний чорний пес з розкритою пащею. Тоха скрикнув, упустивши пакет з продуктами. Весь вміст пакета висипався на асфальт. Собака схопив варену ковбасу, почулося чавкання.

— Принце, до мене! — пролунав жіночий голос.

Пес гавкнув і підбіг до дверей. Товста жінка в спортивному костюмі нахилилася, причепивши повідець до нашийника. Пес пройшов повз них і загарчав. На штанах Тохи з'явилася темна пляма.

— Чому без намордника? — спитав Тоха.

— Сцикун, — буркнула жінка презирливо.

Кеша пирхнув, підбираючи пачки з макаронами та решту продуктів.

— Фу, який злий! — гукнув Кеша.

— Хам, як і господиня! — додав Тоха.

— Здоровенний кабаняка! Причандали як у бика.

— Що, завидно? Може, мужики її нехтують, то вона з собакою бавиться?

— Хто б казав, інцел, — підколов Кеша. — Не дають тобі, тому фантазуєш.

— З чого ти взяв? Я читав, що деякі немолоді тітки…

— Брехня це. Баба, якщо не страшна, якось мужика знайде. Хтось на вулиці причепиться.

***

Зверху донісся гавкіт і голос господині: “Тихо, Принце!”

— Ця дама з собачкою над нами живе, — сказав Тоха.

— Еге ж, пощастило, — зітхнув Кеша.

Пролунав грубий чоловічий голос, заграла музика. Невдовзі почулося сопіння, гучні стогони, скавчання та виття.

— Пес скиглить, — зауважив Тоха.

— Кобеля в ванній замкнула! — пояснив Кеша.

— А чому?

— Елементарно! Двоногий кобель припхався, а чотириногий ревнує.

***

Вранці їх розбудило гавкання пса. Весь ранок і аж до вечора пес вив і гавкав.

— От капець! — вилаявся Тоха за вечерею. — В нас семінар завтра, а цей кабан виє як скажений!

— Знаєш, а мені заздрісно стало, — сказав Кеша. — Ця сучка так кричала і стогнала, що самому захотілося її трахнути.

— Ти що, здурів? Дівку собі знайти не можеш?

Кеша зареготав.

— Невже забув, скільки ми за хату платимо? А жратва? А бухло? Знаєш, скільки бабла на тьолку треба витратити, щоб вона дала?

— А на цю бабло не треба?

Кеша хитро примружився.

— Я до неї прийду з пляшкою портвейну. І вона дасть.

— Ти впевнений?

— Зуб даю! Їй тридцятник. Баба в самому соку. Годинник тікає. Природа кличе. Дасть, нікуди не дінеться. Треба потішити її як слід. А я це вмію.

— Невже просто так зайдеш?

— Ну не просто так, а попрошу дещо. Праску, наприклад.

— Так у нас тут праска є, правда, стара, як ця квартира — казав Тоха.

— Ну ти довбень, тільки не обіжайся! — зареготав Кеша. — Тому ти інцел. Бо можливості не бачиш.

— Та пішов ти! — образився Тоха.

— Ну не вдавай ображенку. Дивися, піду до неї. І поки буде митися, причеплю вебкамеру. Будеш дивитися і вчитися, як треба робити. А то так і залишишся інцелом до старості.

— Ти здурів!

— Та невже? — Кеша хихотнув. — Пора вчитися, хлопчику, що з жінками робити. А то помреш дрочуном.

***

Ввечері Кеша, взявши нарізку з шинкою, і пляшку портвейну, піднявся до сусідки. Пролунало гавкання, скрипіння дверей, голос господині й приглушена розмова, але її неможливо було розібрати. Увімкнулося зображення. На екрані майнуло голе тіло — жінка звивалася під Кешею, судомно дриґаючи ногами. Отже, друг зміг непомітно увімкнути вебкамеру, щоб Тоха побачив процес. Потім вона встала та вийшла на кілька хвилин. Повернулася в кімнату, зняла халат, і Тоха знову побачив все: від прелюдії до злягання по-собачому. Пес у ванній скавчав, вив в унісон зі стогонами жінки…

Раптом пес вбіг в кімнату, вкусив Кешу за сідниці, а потім застрибнув на спину. Тоха закричав, коли пес впився в горло друга. Щелепи клацнули — кров бризнула на камеру. Тіло хлопця повільно сповзло з дивану. Пес прилаштовується ззаду, з ричанням продовжив процес. Жінка стояла на карачках і підвивала. Кеша, ще сіпаючись, в агонії, лежав у калюжі зі своєї крові та випадаючих кишок. Здригнувшись востаннє, жінка завила, а задоволений пес знову став на лапи й почав їсти, вириваючи шматки з тіла Кеші. Господиня з гарчанням приєдналася до трапези, вириваючи зубами теплі шматки м’яса. Поки Тоха сіпався від огидного видовища, вона одягла халат і вийшла.

Задзвенів дверний дзвінок. Тоха глянув у вічко. Сусідка стояла перед дверима і хижо посміхалася.

— Я ваша сусідка зверху. Твоєму другові стало зле! Ходімо! Допоможи йому!

Тоха відскочив від дверей і закричав. У щілину під дверима просочилася густа кров. Тоха кинувся у ванну, але там чекав Принц. Очі пса засвітилися від люті. З напіввідкритої пащі звисав закривавлений брелок з ключами…