Торс із печери Баффало

Уявіть, що надворі 1979 рік, літо, ви в штаті Айдахо і вам хочеться незвично провести дозвілля з сім’єю. Що ви зробите? Правильно — підете в печеру шукати наконечники стріл. Так і собі подумала одна американська родина і 26 серпня спустилася в печеру Баффало неподалік містечка Дюбуа. Але на жаль сповна насолодитися відпочинком не вийшло, оскільки у неглибокій ямі вони натрапили на обмотаний мішковиною муміфікований торс людини. Без рук, без ніг та без голови.

Ще майже через 11 років 30 березня 1990 року дівчинка, досліджуючи ту ж печеру, виявила подібну знахідку. Тільки тепер з мішковини стирчала рука. Цього разу поліція підійшла до пошуків ґрунтовніше і ретельно перекопала все, що тільки змогла. Нагородою стали ще одна рука та дві ноги.

Небіжчик виявився чоловіком, європеоїдом, мав рудувато-коричневе волосся на лобку, віком приблизно сорока років. До розчленування підійшли ґрунтовно, використавши різні інструменти — на одних кістках залишилися сліди характерні пилці, інші кінцівки стовідсотково рубали сокирою. Також увагу привертав одяг. Він здавався старомодним — біла в тонку синю смужку сорочка, темно-червоний вовняний светр, та чорні вовняні штани.

Та попри чималу кількість деталей, досить непогано збережене тіло, залученість спеціалістів-антропологів Університету штату Айдахо, участь експертів зі Смітсонівського інституту та ФБР, ідентифікувати вбитого не вдалося. Надію на успіх могла дати голова, але її так і не знайшли. Стосовно часових меж, то завдяки матерії одягу та фасону, їх окреслили двадцятими роками двадцятого століття.

У романі шведського письменника Нікласа Натт-О-Дага «1793», що українською вийшов у видавництві «Фабула», в озері Фатбурені, куди стікаються нечистоти з усього міста, знаходять подібний спотворений труп. Можна оцінити наскільки важко знайти істину навіть нашим сучасникам з високотехнологічними інструментами — що вже казати про кінець вісімнадцятого століття. Тим цікавіше спостерігати, як розплутуватиме справу Сесіл Вінґе, колишній прокурор, що неодноразово приходив на допомогу поліції. Якщо ви ще не читали, то дуже рекомендую.

На тому розслідування справи «торсу з Айдахо» взяло тривалу перерву. Аж поки у 2019 році влада не звернулася по допомогу до проєкту DNA Doe, сподіваючись відшукати родичів загиблого і передати їм останки. Це організація, яка використовує ДНК неідентифікованої людини для порівняння з ДНК користувачів різноманітних генеалогічних ресурсів. Принцип судової ДНК-генеалогії полягає в тому, що вона дозволяє ідентифікувати людину без прямого збігу ДНК матеріалу, а за допомогою часткових збігів визначити її родичів, а вже потім методом виключення і співставлення з’ясувати потенційну особу досліджуваного. Про кілька прикладів того, як саме працює цей метод і де він може бути корисним, можна ознайомитися у статті за посиланням Судова генетична генеалогія.

Завантаживши зразок ДНК небіжчика з Айдахо до генетичних баз даних, спеціалісти сильно здивувалися, коли отримали величезну кількість великих збігів. Аналізуючи результати, ким же були всі ті люди і чому їх так аномально багато, як для тіла майже сторічної давності, вчені з'ясували, що переважна більшість його родичів належала до Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів — представники якої у нас більше відомі як мормони. Потенційний дід чоловіка із печери практикував багатожонство і мав чотирьох дружин. Звідси й величезна кількість двоюрідних та троюрідних родичів.

За три місяці роботи фахівці окреслили потрібну сім’ю і запевнили, що Джон Доу, знайдений у печері, був котримсь із чотирьох синів Джозефа Джексона Лавлесса та його дружини Сари Джейн Скригінс. Це був справжній успіх, але проблема полягала в тому, що всі четверо не вважалися зниклими.

Та все ж зусилля зосередили на цих кандидатах. Перевіряли їхній життєвий шлях, газетні статті, офіційні документи і тому подібне. Врешті дослідники звернули увагу, що на одному надгробному камені відсутня дата смерті. Адміністрація кладовища підтвердила, що чоловік на ім’я Джозеф Генрі Лавлесс насправді не був похований у своїй могилі — вона була кенотафом.

Джозеф Генрі Лавлесс народився 3 грудня 1870 року в Пейсоні, Юта. У 1889 році він одружується з Гаррієт Джейн Севідж. Цей шлюб закінчився розлученням у 1904 році. За деякими даними причиною розриву стало те, що Джозеф просто втік. У 1905 році він зустрічає Агнес Октавію Колдвелл, з якою вони зажили в цивільному шлюбі. Пара осіла в Сода-Спрингс, де Джозеф працював у готелі, переважно виконуючи функції конюха та робітника. Згодом сім’я опинилася в Берлі, що зовсім неподалік, а потім і в Дюбуа.

Хоч до загальнодержавного Сухого закону у 1920 році було ще більше десяти років, значні обмеження, а то й цілковита заборона на продаж алкоголю в окремих штатах та округах вже діяла на повну, зокрема і в Айдахо. Невідомо точно, коли саме Джозеф почав займатися бутлегерством, але він точно потрапляв у в’язницю за контрабанду алкоголю щонайменше двічі — у 1913 та 1914 роках. Окрім того на ньому висіли і неодноразові втечі з буцегарень. Тікати він вмів не тільки від дружини. В одній зі статей його син казав, що батько вибирався на волю, бо завжди носив пилку в чоботі.

У 1916 році газети написали про страшну подію, яка сколихнула містечко Дюбуа. Хтось жорстоко вбив дружину Чарлі Сміта. Жінці завдали кілька ударів сокирою по голові і майже обезголовили. Підозри впали на декого на ім’я Волтер Кернс — зріст близько 175 сантиметрів, темно-каштанове волосся, приблизно сорока років, одягнутий у бордовий светр. Якщо порівняти цей опис з описом Джозефа Лавлесса, який склали дослідники за його останками, то виходять досить подібні типажі. Зріст Лавлесса оцінюють у 180 см, на 1916 рік його вік складав 46 років, відтінок волосся теж співпадає, і навіть колір светра.

Ще цікавіше стало, коли з’ясувалося, що позначення «дружина Чарлі Сміта» в газеті вжито навмисно, щоб приховати справжню особистість жертви через сильну наругу над її тілом. Хоча насправді причина в іншому — про це трохи нижче. Важливо, що інша газета вказує справжнє ім’я жінки — Агнесс Лавлесс, ім’я дружини Джозефа Генрі Лавлесса. Ще одна деталь, яка натякає на причетність Лавлесса.

Але залишалося ім’я самого підозрюваного — Волтер Кернс, але аж ніяк не Джозеф Лавлесс. Втім і тут є логічне пояснення. Зважаючи на протиправну кар’єру, Джозеф активно використовував псевдоніми — Волтер Керранс, Волтер Кернс, Чарлі Сміт (прізвище під яким сім’ю знали деякі сусіди), Генрі Лавлесс — і це тільки ті, про які відомо. Підтвердженням того, що Волтер Кернс та Джозеф Лавлесс одна особа, є слова одного з синів, які він сказав на похороні. Хлопець запевняв, що за вбивство сидить не Волтер Кенс, а його батько.

18 травня 1916 року, через два дні після похорону, близько 17:30 Лавлесс розпиляв тюремні ґрати і вирвався з камери. Дослідники припускають, що після того він прожив не надто довго і, ймовірно, був убитий у тому ж році, а можливо навіть лише за кілька днів по втечі.

Наразі існує три основні версії того, що сталося з Джозефом Лавлессом. Перша є відголоском зв’язків з тодішнім криміналом. Він міг комусь перейти дорогу і його таким чином усунули. Друга полягає в тому, що він приревнував цивільну дружину і вбив її, а вже його самого вбив коханець Агнесс. У цієї версії є також варіації. Що насправді коханець, коли жінка відмовилася кинути чоловіка, вбив Агнесс, щоб підставити Джозефа, а коли той втік з в’язниці, то покінчив і з ним. Третя версія схожа на другу, але месниками виступили родичі Агнесс, або й уся громада, адже в ті часи в Айдахо все ще практикували народні суди.

У 2019 дослідники знайшли у Каліфорнії 87-річного внука Джозефа Лавлесса. Тест ДНК підтвердив їхню високу спорідненість та остаточно підтвердив особу чоловіка. На жаль, жодної його фотографії знайти не вдалося, тому, щоб хоч якось компенсувати Джозефу Лавлессу відсутність голови, Ентоні Редгрейв — один з членів дослідницької команди, символічно, базуючись на обличчях його родичів, зробив нижченаведену компіляцію.

Наразі справа про вбивство залишається відкритою, оскільки слідчі не мають чіткої відповіді, хто вбив Джозефа Генрі Лавлесса. Але абсолютна більшість схиляється до того, що саме він є вбивцею Агнесс Октавії Колдвелл Лавлесс. Безіменна жертва, долею якої переймалися дослідники, сама виявилася вбивцею.