«The Ugly Stepsister» - відгук на фільм

На початку 2025 року на кінофестивалях "Санденс" та "Берлінале" представили стрічку "Потворна зведена сестра" (The Ugly Stepsister) режисерки Емілі Бліхфельдт.

Фільм пропонує свіже й доволі провокативне переосмислення класичної казки про Попелюшку — цього разу крізь погляд не самої героїні, а її зведеної сестри, яка теж прагне здобути прихильність принца. Створений у жанрі боді-горору, в дусі фільму "Субстанція", цей проєкт різко критикує домінантні уявлення про жіночу красу та нав’язане суспільством прагнення до фізичної досконалості.

Натхненна моторошними мотивами з версії "Попелюшки" братів Грімм, режисерка Емілі Бліхфельдт створила The Ugly Stepsister навколо образу Ельвіри — роль якої дісталася акторці Леї Мірен — та її зведеної сестри, красуні Агнес (у виконанні Теа Софі Лох Несс).

Після несподіваної смерті вітчима, що залишає сім’ю на межі фінансового краху, мати змушує Ельвіру зробити все можливе, аби змінити свою зовнішність і спокусити принца — єдину надію на порятунок. Починається низка жорстоких, середньовічних втручань у тіло — болісних, примітивних процедур, що мають наблизити дівчину до «ідеалу».

На тлі цього фізичного й психологічного перетворення Ельвіра дедалі більше заздрить Агнес, якій краса й талант дісталися без зусиль. У світі, де ціну мають лише зовнішність і привабливість, сестри перетворюються на суперниць. Ельвіра, засліплена прагненням бути кращою, готова на крайнощі, щоб завоювати серце принца — навіть якщо для цього доведеться зруйнувати не лише свою плоть, а й людяність. Її тіло стає полем битви за прийняття: ніс ламають і встановлюють заново, брекети зривають просто з зубів, до повік пришивають штучні вії. У відчаї вона ковтає яйце стьожкового черва, аби швидко схуднути.

Протягом усього фільму Ельвіра сповнена надії та сяючих очей, поринає у мрії про те, як Принц несе її сходами у вирі подружнього блаженства.Вона вірить, що ці покращення збільшать її шанси. Кожна інша процедура кривавіша за попередню. З її шлунка лунає тривожне булькання, зазвичай у невідповідні моменти. Ви не знаєте, як цей солітер вибереться з неї, але ви знаєте, що це станеться. Вона ховає наполовину з'їдені булочки з корицею та солодощі у своїх шухлядах, таємно їх поглинаючи. Її волосся починає випадати. Ребекка одягає їй величезну біляву перуку,остаточно змінюючи образ героїні.

Хоча тілесний жах у фільмі може здатися перебільшеним, у його основі лежить цілком реальне прагнення — жага визнання, що штовхає Ельвіру до крайнощів. Це не казкова вигадка, а дзеркало сучасності, в якому досі відбивається досвід багатьох дівчат і жінок. Голод за прийняттям, що його охоче «втамовують» косметологічна індустрія, програми для ретуші, культ схуднення — усе це обіцяє наблизити до ідеалу, та завжди має свою ціну.
Окрім очевидних ідейних паралелей із "Субстанцією", у "The Ugly Stepsister" чітко відчувається естетика й вплив таких майстрів, як Девід Кроненберґ і Даріо Ардженто. Бліхфельдт майстерно поєднує елементи боді-горору з феміністичним підтекстом, перетворюючи звичну казку на глибоку соціальну алегорію.

Сюжет підважує традиційні архетипи, змальовуючи так звану потворну зведену сестру не як карикатурну антагоністку, а як трагічну постать, сформовану жорстким суспільним тиском і вимогами до жіночої зовнішності. У цьому світі саме "красиві" персонажі втілюють не чесноти, а жорстокість, холодність і поверхневість — перегортаючи знайому казкову мораль із ніг на голову.